Ймовірність завагітніти в перший місяць після початку спроб становить лише 20–30%. Чим довше ви намагаєтеся завагітніти, тим вищі шанси це зробити. Близько 80% пар вагітніють протягом першого року спроб. Однак не всім так щастить, адже багато факторів можуть зменшити шанси на зачаття. Одним із цікавих факторів є теорія «вибіркової матки». У цій статті ви дізнаєтеся, що потрібно для настання вагітності та чому ваша матка може вам заважати.
Окрім здатності створювати та виношувати нове життя, жіночий організм, можливо, ще й здатен обирати, яке саме життя продовжувати. Ідея вибіркової матки існує вже давно. Згідно з цією теорією, тіло жінки може вирішувати, які ембріони плекати, а які — відхиляти.
Щоб зрозуміти, як наше тіло обирає найжиттєздатніші ембріони, спочатку розглянемо, як відбувається зачаття. Людське зачаття — це переважно випадковість. Незаплановані вагітності трапляються часто, але завагітніти навмисно не так просто — це може зайняти багато спроб і років. Багато факторів повинні збігтися, щоб виникли сприятливі умови.
Один раз на місяць один із яєчників вивільняє зрілу яйцеклітину (овум) у маткову трубу. Цей процес, який називається овуляція, відбувається приблизно в середині менструального циклу й триває лише 24–48 годин, після чого яйцеклітина розсмоктується організмом.
Якщо ви хочете завагітніти, секс у період фертильності надає найкращий шанс на зачаття. Під час еякуляції чоловіка мільйони сперматозоїдів потрапляють у жіночі статеві шляхи. Вони рухаються крізь шийку матки до маткових труб.
Якщо сперматозоїд зустрічає яйцеклітину в матковій трубі, він проникає у зовнішню оболонку яйця. Під час овуляції цервікальний слиз стає рідшим і менш кислим, завдяки чому сперматозоїдами легше дістатися до яйця й вижити. У цей період сперматозоїди проходять біохімічні зміни, що називаються капацитацією, які допомагають запліднити яйцеклітину. Поблизу яйця сперматозоїди виділяють ферменти для руйнування оболонок навколо яйцеклітини. Далі генетичний матеріал обох клітин зливається, формуючи одну клітину — зиготу.
Зигота починає ділитися на багато клітин під час руху матковою трубою до матки. Цей згусток, що ділиться, спочатку називають морулою, потім — бластоцистою. Приблизно через тиждень після запліднення бластоциста імплантується в стінку матки, де може продовжити розвиватися у ембріон і плід протягом усієї вагітності. Під час прикріплення ембріона формується плацента, яка забезпечує майбутню дитину необхідним для розвитку.
Близько 11% жінок і 9% чоловіків мають певні проблеми з фертильністю. До 15% пар не здатні завагітніти природним шляхом після року спроб. На шанси завагітніти впливають найрізноманітніші чинники — від стану здоров'я й віку до генетики та способу життя. Однак незалежно від того, наскільки швидко окремі пари вагітніють, вислів «народження — це диво» дуже близький до істини.
Вікно фертильності кожного місяця дуже коротке. Овуляція, період коли яйцеклітина готова до запліднення, триває лише 24–48 годин щомісяця, а іноді й зовсім не настає. Так, сперматозоїди можуть виживати в жіночому організмі до п’яти днів, але цей час повинен співпасти з фертильним вікном.
Перед овуляцією pH вагіни часто занадто кислий для тривалого виживання сперматозоїдів. Слиз у піхві також більш сухий, тож сперматозоїдам важче дістатися до матки. При цьому більшість сперматозоїдів в кожній еякуляції — нежиттєздатні, а навіть серед життєздатних не всі доходять до яйцеклітини.
Окрім усього іншого, імунна система жінки може атакувати сперматозоїди. Дослідження показують, що сім’яна рідина викликає імунну відповідь в організмі жінки. Тобто, жіночий організм намагається позбутися сперматозоїдів і сприймає їх як чужорідні.
Теорія вибіркової матки стосується поняття у репродуктивній біології, згідно з яким матка може відігравати вибіркову роль у визначенні, які ембріони допустити до імплантації та розвитку вагітності. Теорія пропонує, що матка здатна розпізнавати якість або генетичну сумісність ембріона.
Вона може сприяти імплантації й розвитку тих ембріонів, які є здоровішими або генетично суміснішими з мамою. Проте ця концепція — всього лише теорія й науково не доведена. Але якби вона була правдою, це б означало, що завагітніти й виносити дитину до кінця строку ще складніше, ніж ми думали.
Теорія вибіркової матки також кидає виклик поширеній думці, що матка — це пасивне середовище у процесі зачаття. Якщо це дійсно так, матка посилає біохімічні сигнали для оцінки якості ембріона. Таким чином, вона здатна підвищити шанси на успішну вагітність і здорове потомство, що могло б стати еволюційною перевагою для людини.
Що відбувається з ембріонами або сперматозоїдами, які відкидаються?
Якщо ви активно намагаєтеся завагітніти, вам може бути цікаво, що відбувається у вашому організмі, коли він відкидає сперму чи не дає ембріонам імплантуватись. Якщо теорія вибіркової матки дійсна, біохімічне середовище жіночої репродуктивної системи або імунна відповідь можуть знищити чи знерухомити частину сперматозоїдів.
Щодо ембріонів: якщо вони непридатні для імплантації, імунна система жінки також може атакувати й вилучити їх на дуже ранній стадії. Біохімічні чинники, такі як гормони чи білкові сигнали, здатні перешкодити розвитку певних ембріонів після імплантації. Якщо матка відкидає сперматозоїди чи ембріони на дуже ранньому етапі, ви навіть не помітите цього. Навіть імплантовані ембріони, які гинуть у першому триместрі вагітності, призводячи до викидня, часто залишаються непоміченими, бо нагадують рясну менструацію. Насправді близько 20% вагітностей закінчуються викиднем.
Існують способи підвищити шанси на настання вагітності.
Однак і ваш партнер також повинен готуватись до вагітності. Побутує думка, що роль чоловіка — лише запліднити яйцеклітину, але половина генів ембріона надходить від батька. Якщо його сперма низької якості — матка може відкинути її або це негативно позначиться на здоров’ї дитини.
За кілька місяців до початку планування вагітності партнеру варто відмовитися від куріння, зменшити вживання алкоголю, почати харчуватись корисніше та більше рухатися. Так ви збільшите шанси не лише завагітніти, а й народити здорову дитину.
Однак навіть якщо ви ведете ідеальний спосіб життя і робите все можливе, щоб підвищити шанси, декому завагітніти все одно складніше. Попри те, що це важко й морально, і фізично, пам’ятайте, що для бажаної вагітності у вас є варіанти.
Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) — це тип допоміжних репродуктивних технологій. Під час цієї процедури яйцеклітини жінки запліднюються спермою чоловіка поза тілом — у лабораторії.
Для успіху ЕКЗ важливо отримати якомога більше життєздатних яйцеклітин. Для цього жінці дають лікарські засоби, які стимулюють яєчники до вироблення кількох фолікулів із яйцеклітинами, а не лише однієї яйцеклітини, як зазвичай у природному циклі. Коли фолікули дозрівають, яйця витягують малоінвазивною процедурою.
Чоловік повинен надати сперму для запліднення яйцеклітин. Після запліднення яйця кілька днів розвиваються у лабораторії. Далі обираються кілька здорових ембріонів і переносяться у матку жінки через тонкий катетер, введений через шийку матки.
Для багатьох пар ЕКЗ є єдиним способом завагітніти. Якщо вам менше 35 років, успішність процедури складає 41–47%. Після 35 шанси знижуються, але завагітніти з допомогою ЕКЗ можна навіть після 40. Водночас потрібно пам’ятати — з віком успішність зменшується, а сама вагітність може бути складнішою, як фізично, так і емоційно, не кажучи вже про вартість. Часто може знадобитися кілька спроб.
Завагітніти може бути складно й це інколи займає роки. Але існують способи підвищити свої шанси. Завдяки стрімкому розвитку сучасної медицини все більше пар отримують змогу стати батьками. Сподіваємося, ця стаття допомогла вам краще зрозуміти, через що проходить ваше тіло під час спроб завагітніти. Якщо хочете дізнатись більше про вагітність і жіноче здоров’я — заглядайте до нашого блогу.
Завантажте WomanLog просто зараз: