Те, як наші тіла підтримують і захищають нас, часто здається магією. Плацента — унікальний приклад здатності жіночого організму адаптуватися й трансформуватися для підтримки нового життя. У цій статті ви дізнаєтеся все про цей неймовірний тимчасовий орган і його функції.
Плацента існує лише під час вагітності та є першим джерелом поживних речовин, кисню й імунного захисту для дитини. Цей життєдайний орган є надзвичайно важливим, хоча часто ігнорується, коли ми говоримо про вагітність і пологи. У цій статті ми спробуємо розкрити магію плаценти.
Плацента — це тимчасовий орган, який починає формуватися у матці відразу після зачаття. Вона служить своєрідним мостом між тілом матері та її зростаючим плодом, дозволяючи їй ділитися життєво необхідними функціями власних органів із майбутньою дитиною.
Поки дитина перебуває в утробі матері, вона отримує від неї кисень, поживні речовини та інші життєво важливі елементи — усе це забезпечує плацента, щоб дитина розвивалась безпечно та здорово.
Після того, як сперматозоїд запліднює яйцеклітину, об'єднані клітини починають ділитися. На п’ятий-шостий день формується грудка з 200–300 клітин (бластоциста). Ці клітини вже починають розмежовуватися: внутрішня маса (ембріобласт) стане ембріоном, а зовнішній шар (трофобласт) дасть початок хоріону та амніону — двом оболонкам, які оточують та захищають плід протягом вагітності.
Бластоциста котиться по стінці матки та починає прикріплюватися завдяки хімічним сигналам між трофобластом і ендометрієм (слизовою оболонкою матки). У процесі впровадження бластоцисти з хоріону виростають дрібні ворсинки — хоріонічні ворсини, які проникають у матку. В процесі росту формується унікальна судинна система плаценти, яка забезпечує обмін поживними речовинами, продуктами обміну та киснем між кров'ю матері та дитини, не допускаючи змішування крові.
Плацента продовжує розвиватися протягом першого триместру. До 14-го тижня основна структура вже сформована, проте плацента росте й адаптується до потреб дитини аж до прибл. 34-го тижня.
Зріла плацента — це темно-червоно-синій губчастий диск із кількох часток діаметром у середньому 22 см (9 дюймів) і товщиною 2–2,5 см (0,8–1 дюйм), вагою близько 500 грамів (1 фунт). Потужна пружна пуповина, що містить одну вену та дві артерії, з'єднує плаценту з животом дитини в місці майбутнього пупка.
Плацента — багатозадачний орган, який забезпечує п’ять основних функцій задля підтримки розвитку дитини.
Плацента потрібна лише під час вагітності. Після народження дитини вона вже не виконує жодної функції. Порожня матка скорочується до попереднього розміру, виштовхуючи плаценту зі стінки, а кровоносні судини, які її живили, закриваються.
Відокремлення плаценти вважається четвертим періодом пологів. Для цього потрібна всього одна-дві скорочення, і зазвичай це відбувається протягом 30–60 хвилин після появи дитини на світ. Після зусиль, витрачених на розкриття шийки й народження дитини, скорочення на четвертому етапі майже не відчуваються, тому увага породіллі вже зосереджена на її новонародженій малечі.
Важливо, щоб плацента повністю вийшла. Затримка плаценти — потенційно небезпечний стан, оскільки залишки тканин у матці заважають скороченням і закриттю кровоносних судин після пологів.
У минулому жінки могли загинути від кровотечі після пологів через те, що матка не скорочувалася повністю й не перекривала судини, які живили плаценту. Нині лікарки й акушерки навчені помічати ризик післяпологової кровотечі. Хоча такий стан небезпечний, він легко піддається лікуванню.
Якщо все пройшло благополучно, плацента відходить швидко та чисто, і матка стискається ще раз, зупиняючи кровотечу. Усе це відбувається протягом золотої години після народження, коли новонароджена ideally лежить шкіра до шкіри на грудях мами, пізнаючи новий світ. Збуджена від пологів і гормонів, дитина зрештою знаходить мамині груди й починає смоктати. Це стимулює виділення окситоцину, що допомагає матці скоротитися. Дуже розумна система.
Якщо дитина народжується шляхом кесаревого розтину, лікарка хірургічно видаляє плаценту та переконується, що матка скоротилася належним чином. Мама й дитина, ймовірно, будуть менш виснажені під час першого контакту.
Під час вагітності ваша гінекологиня спостерігає як за плацентою, так і за дитиною, щоб виключити ускладнення чи патології плаценти.
Зазвичай бластоциста імплантується в такому місці стінки матки, де плацента може спокійно вирости до потрібних розмірів без перешкод для розвитку чи народження. Але іноді виникають ускладнення.
Коли бластоциста імплантується в нижній частині матки, плацента може розростатися так, що частково або повністю перекриває шийку матки. Це називається передлежання плаценти, оскільки плацента розташовується "попереду" дитини, потенційно ускладнюючи пологи й збільшуючи ризик кровотечі — при проходженні дитини через родові шляхи плацентарні тканини можуть розірватися чи пошкодитися.
Якщо раннє УЗД показує низьке розташування плаценти, це ще не привід для тривоги. У процесі росту матки плацента може відсунутися від шийки й проблема вирішиться сама. Але яскраво-червона кровотеча з піхви і/або перейми у другому триместрі можуть свідчити про ускладнення.
Щоб уникнути проблем і кровотеч, лікарка може рекомендувати спокійний режим і уникати навантажень, наприклад, кардіо-тренувань, сексу й інших інтенсивних рухів у міру розвитку вагітності. Якщо плацента надто близько до шийки під час початку пологів, найбезпечніше — кесарів розтин.
Плацента повинна відділятися від матки одразу після народження дитини. Але іноді вона прикріплена настільки міцно, що це ускладнює її вихід.
Одна з найпоширеніших патологій — надмірне вростання плацентарних тканин в ендометрій (слизову матки).
Жінки старші 35 років, ті, що мають попередні вагітності й пологи шляхом кесаревого розтину чи будь-які операції на матці, мають підвищений ризик приєднання плаценти — можливо, через наявність рубця або вікові зміни.
Плацента інкрета — це коли плацента вростає глибше, аж до м’язового шару матки.
Плацента перкрета — це найглибший рівень вростання, коли частини плаценти проростають крізь стінку матки, іноді навіть у сусідні органи — сечовий міхур, кишківник, судини тощо.
Такі стани не мають явних симптомів і зазвичай діагностуються на УЗД. Хоч вони рідко впливають на розвиток плода, кожна із цих патологій може бути загрозливою для мами, якщо її не виявити й не лікувати. Оскільки вагінальні пологи підвищують ризик сильної кровотечі, у таких випадках зазвичай проводять кесарів розтин, а інколи — для уникнення майбутньої небезпеки — навіть видалення матки.
Після успішного відділення плаценти акушерка або лікарка оглядає її на наявність аномалій і переконується, що вона повністю відділилася. Якщо є підозра на патології, зразки плаценти можуть бути відправлені на аналіз на інфекції чи запалення, щоб при необхідності призначити лікування для новонародженого.
У разі ускладнень у період вагітності чи пологів у лікарні можуть провести додаткові дослідження, які допоможуть зрозуміти, які саме чинники впливали на хід вагітності та здоров’я мами та дитини.
Якщо після огляду плацента виглядає неповною, вживаються заходи для вилучення затриманої плаценти.
Після того, як плацента виконала свою функцію, зазвичай батьки можуть вирішити, залишати її собі чи залишити для утилізації як біомедичні відходи у лікарні. Медичні заклади дотримуються суворих правил, щоб запобігти розповсюдженню інфекцій.
Багато сімей мають культурні, релігійні або особисті причини для збереження плаценти. Однак після її відокремлення від тіла плацента швидко розкладається й цілком може стати джерелом розвитку бактерій. Якщо ви хочете її зберегти, вам слід належним чином підготувати плаценту до безпечного транспортування і зберігання.
Навколо плаценти існує багато вірувань, традицій і міфів. У деяких культурах плаценту вважають священним органом. Ваша родина може дотримуватися певних ритуалів — наприклад, закопування плаценти у значущому місці чи посадка дерева над нею на честь народження дитини.
У тваринному світі матері часто з'їдають плаценту, або послід. Біологині вважають це інстинктивною поведінкою — мабуть, щоб приховати сліди пологів від хижаків. Ймовірно, у минулому так робили і люди, хоча доказів майже немає. Проте в окремих культурах плаценту використовували у традиційній медицині для лікування різних захворювань.
Сьогодні знову зростає зацікавленість у споживанні плаценти для відновлення балансу гормонів, підвищення рівня енергії або зниження ризику післяпологової депресії. Наукових доказів ефективності таких практик наразі обмаль.
Жінки, які вирішують це робити, зазвичай залучають фахівчиню з капсулювання плаценти, яка забирає плаценту з лікарні у спеціальному контейнері, далі парить її, висушує й перемелює на порошок. Плацентний порошок розфасовується у желатинові капсули — це дозволяє мамі приймати їх без побоювання інфекцій.
Плацента не лише виконує функцію «першої матері», а й має унікальну судинну мережу на внутрішньому боці, схожу на «дерево життя». Багато хто вкладає особисті смисли у цю структуру й використовує її для створення мистецьких виробів на згадку. Наприклад, можна залити плаценту смолою, зробити відбиток плацентарною кров’ю або зберегти відтиск судинної мережі, що підтримувала розвиток дитини. Сьогодні існують компанії, які виготовляють прикраси з невеличкими фрагментами плаценти чи унікальні сувеніри, щоб зберегти частину цього періоду назавжди.
Науково орієнтовані сім'ї можуть обрати пожертвування плаценти для досліджень, освітніх чи терапевтичних цілей. Плацента містить цінні стовбурові клітини й тканини, які допомагають у розвитку регенеративної медицини, тканинної інженерії та нових медичних підходів.
Дослідники підрахували: від початку людства народилося й померло принаймні сто мільярдів людей. Це означає, що понад 100 000 000 000 плацент дали життя такій же кількості немовлят. І все ж чимало з цього дивовижного процесу залишається загадкою. Сподіваємося, ця стаття допомогла вам доторкнутися до чудес плаценти.
Завантажте WomanLog зараз: