Сексуальні домагання визначаються як небажані сексуальні залицяння. Якщо ви отримували небажані двозначні коментарі, вас торкалися без вашої згоди або вас цькували чи змушували погоджуватись на сексуальну ініціативу, ви стали жертвою сексуальних домагань.
Сексуальні домагання можуть трапитися з людиною будь-якої статі та у будь-якому віці. Як жінки, так і чоловіки можуть бути жертвами; як жінки, так і чоловіки можуть бути кривдниками. На жаль, ті, хто говорить про сексуальні домагання, часто стикаються з осудом, однак якщо ми прагнемо справжньої допомоги, вкрай важливо, щоб жертви були почутими і їх сприймали серйозно.
Сексуальні домагання — це широко розповсюджена проблема. Опитування 2018 року показало, що 81% жінок та 43% чоловіків зазнавали певної форми сексуальних домагань упродовж життя. Жінки вдвічі частіше стикаються із сексуальними домаганнями, хоча чоловіків рідше сприймають серйозно, коли вони звертаються по допомогу.
Кривдниця чи кривдник сексуальних домагань зазвичай має певну владу над жертвою, наприклад, більшу фізичну силу, розміри тіла або вищу позицію у соціальній ієрархії (наприклад, начальниця чи начальник жертви). Страх перед можливою розправою ускладнює для жертви закінчити домагання.
Багато різних поведінкових моделей підпадають під визначення сексуальних домагань — це трапляється як на публіці, так і приватно, у невимушених і офіційних ситуаціях, між знайомими людьми або незнайомими.
Сексуальні домагання часто є діями, які можуть бути прийнятними або навіть бажаними між дорослими за взаємної згоди — ключова відмінність у тому, що це небажана поведінка. Іноді дія, яка могла б бути невинною помилкою, стає загрозливою, якщо людині стає некомфортно, а кривдниця чи кривдник ігнорує почуття жертви чи продовжує натиск; інші форми домагань є очевидно злочинними.
Ось деякі види поведінки, які можуть вважатися сексуальними домаганнями:
Поширеною формою сексуальної агресії/домагань є розповсюдження чуток сексуального характеру, як наживо, так і онлайн. Термін «порнокомпромат» (англ. «revenge porn») використовується для опису ситуацій, коли без згоди оприлюднюються сексуально відверті фото чи відео, навіть якщо немає мотиву помсти.
Страх розправи змушує багатьох мовчати. Наприклад, якщо кривдниця — керівниця на роботі, жертва може боятись втратити роботу, якщо не підкориться. Якщо кривдниця поводиться агресивно чи насильницьки, жертва може боятись псування майна, тілесних ушкоджень або навіть смерті у разі звернення по допомогу.
Соціальні взаємодії іноді можуть бути неоднозначними, і ви можете не розуміти, що варто терпіти, а що — категорично відкинути. Ви можете сміятись із грубих жартів подруги, але потім вона переходить межу. Можливо, вам подобається інколи випити з колегинею за келихом, але двозначні повідомлення після зустрічі викликають сумніви у її намірах.
Не кожна людина, яка проявляє загрозливу або настирливу поведінку, усвідомлює, що переходить межу. Вона може навіть не здогадуватися, що її слова чи дії викликають у когось дискомфорт. Іноді несвідомі кривдниці неправильно трактують реакцію інших. Наприклад, люди, які працюють у сфері обслуговування, зазначають, що їх професійну ввічливість часто сприймають як флірт, і це призводить до ситуацій сексуальних домагань.
Онлайн-спілкування дає ще більше можливостей для непорозумінь, оскільки в текстових повідомленнях бракує невербальних підказок: виразу обличчя, тону голосу, жестів. Бажане сприймається як фактичне й уява добудовує неіснуючі підтексти.
Жертви небажаної інтимності можуть спочатку сприймати дії кривдниці як дружбу. Якщо б ви самі так не зробили, можете не розпізнати це у когось іншого. Навіть якщо ви усвідомлюєте, що відбувається, не завжди знаходите сили висловитися, тому що:
Не рідкість, коли жертва сексуальних домагань почувається настільки заляканою, що запускається реакція «бий – тікай – застигає». Це інстинктивна реакція, що залишилася у нас з часів, коли люди жили поруч із хижаками: тіло автоматично діє задля порятунку під час зустрічі із загрозою.
«Бій» — реагування агресією, «втеча» — спроба втекти, а найпоширеніша реакція на сексуальні домагання — «завмерти», тобто заціпеніти й стати пасивною.
Якщо кривдниця не розуміє, що це відбувається, вона може сприйняти мовчання жертви як згоду. Якщо постраждала не усвідомлює, що це інстинктивна реакція, вона може звинувачувати себе у тому, що не зупинила дії кривдниці. Деякі навіть переконують себе, що підсвідомо хотіли бути жертвою чи заслуговують цього.
Багато хто дотримується негласних соціальних правил й не перебиває момент, аби «не псувати атмосферу» (навіть якщо її вже зіпсували для вас). Перевіряти, чи все добре у людини до, під час та після інтимної взаємодії, може врятувати її від переживань. Це варто пам’ятати навіть у тривалих та люблячих стосунках. Люди можуть змінити рішення навіть у розпалі пристрасті. В цьому немає нічого поганого — зупинитися й сказати про це вголос можна будь-коли.
Існують різні способи реагувати на домагання. Якщо відчуваєте себе у безпеці, говоріть прямо: скажіть кривдниці (голосно, чітко і коротко), що її поведінка завдає вам дискомфорту. Деталізуйте, які саме дії вас турбують.
У найкращому випадку кривдниця просто не розуміла, що вам неприємно, не мала такого наміру й припинить поведінку, дізнавшись про ваші відчуття. Ваш голос дає їй шанс зробити висновки та більше не завдавати страждань ні вам, ні іншим людям.
Якщо ви не відчуваєте себе у безпеці або вже повідомили про проблему, але домагання не припинились, варто припустити, що вона не турбується про ваш добробут, і діяти відповідно. Будьте готовою до того, що вона може заперечувати звинувачення. Опишіть детально, що сталося, де й коли це трапилось, чи були свідки та додайте всю корисну інформацію.
Якщо це було онлайн чи у повідомленнях, створіть папку з цифровими доказами — скріни переписки чи матеріалів, які вам надсилали. Зберігайте докази якомога раніше: якщо кривдниця зрозуміє, що її викрили, вона може все видалити.
Знайдіть людину, якій довіряєте, та розкажіть про ситуацію. Якщо ви навчаєтесь, обов’язково зверніться до дорослої людини, якій довіряєте. Якщо вам не повірили з першого разу, шукайте, хто підтримає. Якщо ви хочете залишитися анонімною, зазвичай існують телефони довіри та люди, готові звернутись до відповідних органів замість вас.
Якщо домагання стались на роботі, зверніться до колежанки, якій довіряєте, до керівниці (якщо вона не є кривдницею чи її підтримкою), або до керівниці вашої керівниці. У багатьох компаніях існують правила щодо подібних ситуацій — ознайомтеся з трудовим договором, внутрішніми правилами чи зверніться до профспілки, якщо вона є.
Якщо вирішили повідомити про сексуальні домагання у школі чи на роботі, буде корисно:
Якщо ті, хто мають вас захищати, відмовляються визнавати ваш досвід чи намагаються змусити мовчати, звертайтеся до поліції.
Попри те, що кривдниці сексуальних домагань повинні нести відповідальність, надто часто жертва практично не має можливості добитися справедливості. Влада може мати підстави «зам’яти» справу, аби уникнути поганої слави чи захистити впливову особу.
Якщо ви стали жертвою сексуальних домагань і вас не чують, насамперед подбайте про власну безпеку. Це може означати зміну школи чи пошук нової роботи. Якщо ніде подітися, існують шелтери — безпечні притулки — а також групи підтримки, що допоможуть пережити і пережити досвід. Жахливо й несправедливо, що доводиться жертвувати частинами свого життя через дії іншої людини, і на це цілком природно злитися.
Пам’ятайте: найважливіше — жити далі, відновлюватися, розвиватися. Гірка правда полягає в тому, що не всі кривдниці будуть покарані. Якщо можете вжити заходів без ризику стати жертвою нових зловживань, дійте з метою захисту інших. Але насамперед подбайте про власну безпеку.
Сексуальні домагання можуть мати серйозні і тривалі наслідки для постраждалої — тривожність, депресія, головний біль, порушення сну, втрата або набір ваги, нудота, знижена самооцінка або сексуальні порушення — усе це можуть переживати ті, хто зіштовхнувся з таким досвідом. Дуже допомагає присутність подруги або довіреної особи, яка готова вислухати з емпатією. Але пам’ятайте, що не всі здатні витримати чужий біль, навіть якщо щиро турбуються. Якщо поруч немає нікого достатньо сильного, допомогти може терапевтка. Зрештою нам все одно доведеться зцілювати себе самим, але проходити цей шлях самій не обов’язково.
Ви можете відстежувати свій цикл у додатку WomanLog. Завантажте WomanLog зараз: