Епідуральна анестезія
Хоча всі жінки, що народжують, проходять через однаковий базовий процес, досвід кожної є складним і суб’єктивним. Пологи — це емоційний досвід, у якому переплітаються фізіологічні та психологічні чинники. Для багатьох майбутніх мам очікування болю під час пологів може викликати занепокоєння.
На сьогодні існує багато методів знеболення. Деякі жінки переконані, що бажають «природні пологи» без медикаментозного втручання, інші ж із задоволенням користуються допомогою сучасної медицини. Епідуральна анестезія — це поширений і ефективний спосіб полегшення болю під час пологів.
У XXI столітті лікарі значно краще підготовлені до допомоги в пологах, ніж це було у XVI столітті. Розвиток медицини істотно покращив здоров’я та безпеку мам і немовлят, жінки часто виживають у ситуаціях, що раніше загрожували життю. Однак нам ще багато треба дізнатися про оптимальні шляхи підтримки жінок під час пологів. Зараз народжуючі жінки значно більше беруть участь у процесі пологів — про це свідчить популярність доул, акушерок та загальноприйняте нині створення «плану пологів», у якому майбутня мама записує свої очікування й побажання щодо народження малюка. У минулому до жіночої думки часто не дослухались, але тепер ми уважніші до неї.
Пологи є непередбачуваними, так само і наші реакції на них. Кожна жінка повинна самостійно зважити варіанти знеболення і вибрати те, що їй підходить найбільше для неї й дитини. Найкращим початком буде ознайомитися з тим, чого очікувати, і дізнатися про медичні та немедичні способи полегшення болю під час пологів.
Біль під час пологів
Зазвичай перші пологи тривають від 12 до 24 годин; для жінок, які народжують вдруге і більше, це 8–10 годин. Проте це лише статистичні середні значення. Деякі діти народжуються за кілька хвилин, а інші тримають маму в пологах добами.
Зазвичай пологи діляться на три стадії:
- розкриття шийки матки приблизно до 10 см (ранні, активні пологи та перехідна фаза)
- активне потужування і народження малюка
- відходження плаценти
Основний біль у пологах спричиняється скороченнями матки, однак відчуття жінки змінюються упродовж усього процесу. Коли з’являються перші справжні перейми, шийка матки починає розкриватися. Ці перейми зазвичай сприймаються як інтенсивне стискання всього живота. Рання фаза пологів може тривати до шести годин. Зі збільшенням розкриття перейми стають довшими, сильнішими й частішими. Активна фаза зазвичай триває від двох до восьми годин.
Найінтенсивніший біль жінка відчуває під час повного розкриття шийки матки — у всій тулубі, тазі, попереку, паху та стегнах. Перехідна стадія, або фінальний етап повного розкриття, зазвичай триває не більше години.
У цей момент породілля починає відчувати «позиви тужитися», а гострий біль через відкриття шийки матки змінюється інтенсивністю тиску, необхідною для просування малюка через піхву у світ. Хоча біль залишається, тужіння частково допомагає зняти напругу. Біль під час потужувань може тривати від кількох хвилин до кількох годин.
Коли голівка дитини проходить через піхву, тканина між піхвою та анусом — промежина — може рватися. Проте поверхневі та другорядні розриви досить поширені, і через усе, що відбувається, жінка може навіть не помітити їх до народження дитини. Третій і четвертий ступені розривів глибші, потребують накладення швів та відповідного догляду. Іноді лікар чи акушерка може виконати контрольований надріз — епізіотомію — щоб уникнути сильнішого пошкодження. При правильному догляді навіть важкі розриви зцілюються за кілька тижнів.
Остання стадія пологів — це відділення плаценти, яке супроводжується ще деякими переймами і триває близько півгодини, але порівняно з попередніми відчуттями та полегшенням від появи дитини здається незначною подією. Ці перейми також допомагають матці скорочуватися і закривати судини, які живили малюка протягом вагітності.
Скільки болю відчуває жінка, залежить від об’єктивних і суб’єктивних чинників — розмірів та позиції малюка в тазу (обличчям догори/донизу, головним чи тазовим передлежанням), швидкості пологів, сили перейм, а також емоційного стану матері, підготовки, порогу болю, втоми й підтримки. Ускладнення також змінюють цей досвід.
Знеболення
Є чимало немедикаментозних способів зменшення болю: вправи на розслаблення, дихальні техніки, акупунктура або акупресура, масаж, ін’єкції стерильної води під шкіру, теплові й холодові компреси, йога, прогулянки, зміна положення тіла, використання фітболу, душ, гідротерапія, підтримка коханих чи доули.
Медичне втручання не завжди потрібне, і можуть бути особисті, релігійні чи інші причини для вибору альтернативних способів. Водночас багато жінок отримують вагому користь від досягнень медицини. Медичні методи знеболення включають епідуральну блокаду, спинальну анестезію, пудендальну блокаду, закис азоту («сміховий газ») чи опіоїди. Кожен із цих методів має свої плюси й мінуси.
Біль чи навіть страх болю погіршує перебіг вже наявних хвороб, наприклад, підвищує тиск чи впливає на роботу серця й легень.
Відчуття болю підвищує рівень кортизолу — гормону стресу. Хоча постійно високий кортизол негативно впливає на організм, саме він допомагає плоду підготуватися до самостійного життя поза лоном матері.
Використання епідуральної анестезії — особистий вибір, але її часто рекомендують, якщо є ймовірність екстреного кесаревого розтину, у разі багатоплідної вагітності, великої маси малюка або можливих ускладнень, що передбачають хірургічне втручання.
Жінки, які вирішили обрати цей метод знеболення, зазвичай задумуються про нього, коли розкриття шийки матки досягає приблизно 3 см. Епідураль призначають із розкриттям 4–5 см.
Що таке епідураль?
Термін епідураль означає простір у хребетному стовпі. Спинний мозок розташований між хребцями, які утворюють хребет, і кістковими відростками, котрі захищають його під шкірою. Спинний мозок оточений нервами та іншими тканинами, зовнішній шар яких має назву dura mater (тверда мозкова оболонка). Епідуральний (надоболонковий) простір — це зовнішня частина хребетного каналу над твердою оболонкою.
Епідуральну анестезію (або просто епідураль) вводять саме в цей простір, щоб блокувати передачу больових сигналів з нижніх ділянок тіла — низу живота, попереку, таза і ніг. Ці препарати є місцевими анестетиками — наприклад, бупівакаїн, хлоропрокаїн або лідокаїн. Часто їх комбінують із фентанілом або суфентанілом для зменшення обсягу місцевої анестезії.
Найрозповсюдженіший спосіб введення епідуральної анестезії — через катетер, установлений у поперековий відділ спини. Це виконує лише досвідчена анестезистка чи анестезіолог — медик контролює дозу препарату та стежить за вашим станом протягом процесу. Спочатку вводять місцевий анестетик для знеболення шкіри, потім голкою вставляють катетер, який лишається в спині на весь час пологів для повторного введення препарату. За останні двадцять років деякі пологові будинки почали використовувати помпи, які дозволяють самостійно регулювати дозу знеболювального, і це має чудові результати.
Епідураль можна застосовувати тільки в умовах лікарні, де є антисептики й обладнання для невідкладної допомоги, отже, цей метод недоступний для домашніх пологів, у пологових центрах або під час пологів у воді.
Дія епідуралу насамперед спрямована на корінці спинномозкових нервів і блокує больові подразники.
Навіть після епідуралу відчуття зберігається частково, і певний біль лишається. Це дає породіллі можливість брати участь у пологах та відчувати, коли потрібно тужитися. Виявлено, що помпа з самоконтролем дози — чудовий спосіб мінімізувати обсяг анестетика і максимізувати ефективність.
Спинальна анестезія та епідураль
Схожим методом є спинальна анестезія. Препарат вводять безпосередньо у дуральний мішок — оболонку, яка оточує спинний мозок. На відміну від епідуралу, тут одноразово вводять лише одну дозу препарату і катетер не використовують.
Наприклад, під час екстреного кесаревого розтину лікар може запропонувати спинальну анестезію, адже вона діє миттєво. Проте, ефект триває лише 2–3 години. Оскільки перші пологи бувають довгими — до 24 годин — катетер зручніший за багаторазові ін’єкції.
Суттєвої різниці у дозуванні чи безпечності між епідуральною та спинальною анестезією немає. Епідурал популярніший через зручність. Деякі лікарні пропонують комбіновану спинально-епідуральну анестезію.
Переваги
Епідуральна анестезія знімає біль, не викликаючи втрати м’язової сили. Ви відпочиваєте від болю, але залишаєтеся активною, уважною й можете брати участь у пологах.
Епідуральна анестезія добре досліджена та вважається загалом безпечною. Знеболення під час пологів позитивно впливає на жінку та, як наслідок, — на її немовля. Є докази, що зменшення ймовірного травматизму пологів за допомогою епідуралу знижує прояви післяпологової депресії.
Контроль стресу, викликаного наростаючим болем, допомагає нормалізувати тиск і дихання. Це особливо важливо, якщо у породіллі є супутні хронічні захворювання.
Недоліки та можливі побічні ефекти
Хоча використання епідуралу може прискорити першу фазу пологів, друга фаза потужувань часто триває довше, особливо під час перших пологів. А оскільки знеболення знижує артеріальний тиск, він може впасти надто сильно. Для підтримки серцевого ритму породіллі й дитини вводять рідину внутрішньовенно.
Загалом побічні дії епідуралу такі самі, як і в інших місцевих анестезуючих засобів. Найпоширеніші з них:
- головний біль наступного дня після припинення дії препарату
- запаморочення та нудота
- болючість у місці введення катетера
- оніміння на одному боці тіла
- підвищення температури та свербіж
Епідурал знеболює нижню частину живота, тому важче відчувати й контролювати сечовипускання. Це може тривати приблизно добу.
Якщо ви обираєте природні пологи чи пологи у воді — епідурал не для вас. Пологи можуть бути успішними і без знеболення. Вибір залишається завжди. Дізнавайтеся про свої можливості та обговорюйте їх з вашою акушеркою, гінекологинею чи акушером-гінекологом, щоб вибрати варіант, який найкраще вам підходить!
Відстежуйте менструальний цикл у WomanLog. Завантажуйте WomanLog просто зараз:
