Багато людей, які мріють про дітей, стикаються з труднощами із зачаттям. Спершу це може здаватися сильним ударом, але сьогодні існує багато альтернативних шляхів до батьківства: усиновлення, сурогатне материнство та методи лікування безпліддя. Причини на користь того чи іншого варіанту часто складні й особисті, але всі вони однаково цінні та правильні.
Використання донорських яйцеклітин — чудовий варіант для жінок, які хочуть випробувати вагітність і народження дитини, але самі є безплідними або мають інші причини не використовувати власні яйцеклітини. Донорські яйцеклітини можуть використовувати гетеросексуальні пари, одностатеві пари або самотні люди, які мріють стати батьками. Донорство також може стати наповненим змістом досвідом для жінки, чиї яйцеклітини дають можливість іншим завагітніти й пізнати радість батьківства.
Донорство яйцеклітин — це процес, коли здорова, фертильна жінка віддає свої яйцеклітини або ооцити для використання іншими. Здебільшого це відбувається анонімно через агентство, але варіанти різні.
Допоміжна репродуктивна технологія (ДРТ) — це загальний термін для всіх медичних процедур, які сьогодні допомагають людям із репродуктивними труднощами народити власних дітей.
Допоміжні репродуктивні технології існують із початку 1980-х років і допомогли мільйонам людей стати батьками. ДРТ включає різні процедури, як-от екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), інтрацитоплазматичне введення сперматозоїда (ІКСІ), кріоконсервація гамет або ембріонів і використання ліків для стимуляції фертильності. Часто пацієнтки проходять кілька курсів лікування, перш ніж завагітніти.
Хоча сам процес донорства технічно не відноситься безпосередньо до ДРТ, донорка яйцеклітин проходить етапи стимуляції суперовації і забору яйцеклітин, що входить у цикл ЕКЗ, докладніше про це нижче.
Здорова жінка може вирішити стати доноркою із альтруїстичних міркувань. Однак більшість донорок співпрацюють із агентствами, які щедро оплачують їхні яйцеклітини. Розмір винагороди й умови відрізняються залежно від клініки та країни.
Для майбутніх батьків існує багато причин, чому пара або самотня мати вибирають донорські яйцеклітини. Найчастіше це бажання мати власних біологічних дітей, але у жінки низька якість власних яйцеклітин. Використання донорських яйцеклітин дає можливість вагітніти й народити; вона буде гестаційною й соціальною матір’ю, але не біологічною. Якщо для запліднення використовується сперма партнера, він буде біологічним батьком, адже його гени передаються дитині.
До інших причин відносять небажання передати дитині генетичне захворювання, відсутність своїх яєчників (вроджене або після операції), проходження хіміотерапії чи опромінення та інше. Донорські яйцеклітини використовують і самотні люди, і одностатеві пари для досягнення вагітності. Якщо серед майбутніх батьків немає жінки, здатної виносити дитину, то запліднені яйцеклітини переносять сурогатній матері.
Жінка, яка хоче стати доноркою, має пройти відбір. Підходять не всі. Типові критерії такі:
Якщо ви зацікавлені у донорстві яйцеклітин, зверніться до місцевої клініки репродуктивної медицини дізнатися умови. Якщо відповідаєте критеріям і погоджуєтеся з умовами, можна підписати договір з клінікою. Деякі жінки вирішують подорожувати для цього до іншої країни, де догляд та винагорода вищі.
У більшості країн донорство анонімне, але іноді батьки хочуть особисто познайомитися з доноркою чи навіть познайомити її з дитиною у майбутньому. Пам'ятайте, як донорка, ви маєте право на конфіденційність.
Попри високі виплати, майбутній донорці важливо усвідомити, що, погоджуючись на донорство, вона віддає свій генетичний матеріал і не може вибрати майбутніх батьків. Якщо процедура увінчається успіхом, народиться дитина, яка матиме схожість із доноркою.
Забір яйцеклітин — це відносно безпечна процедура, проте вона триває певний час. Донорка приймає препарати, що впливають на менструальний цикл і стимулюють яєчники виробляти кілька яйцеклітин одночасно, щоб підвищити шанси на успішне запліднення і прикріплення. Зазвичай яєчники виробляють тільки одну яйцеклітину за цикл, але для донорства (чи підготовки до власного ЕКЗ) жінці призначають препарати для стимуляції суперовації, аби отримати щонайменше дві, але не більше чотирьох яйцеклітин.
За станом донорки стежить лікар-репродуктолог, щоб у період наближення овуляції можна було приїхати у клініку для забору дозрілих ооцитів спеціальною тонкою голкою. Зазвичай використовують заспокійливі засоби чи анестезію для зниження дискомфорту. Після забору яйцеклітин участь донорки закінчується.
Хоча у більшості випадків ризики мінімальні, багато донорок можуть відчувати побічні наслідки препаратів для стимуляції: порушення циклу, припливи, втому, спазми, здуття та інші схожі симптоми. Через 1–2 дні зазвичай можна повернутися до звичайного життя.
Окрім випадків прямого донорства, яйцеклітини зазвичай заморожують і зберігають у клініці чи агентстві доти, доки потенційні батьки не виберуть їх за певними критеріями. Коли майбутня мати готова, усі забрані яйцеклітини запліднюють одночасно (спермою партнера або донора), щоб підвищити ймовірність настання вагітності. Запліднені яйцеклітини переносять у матку майбутньої матері або сурогатної. Для ЕКЗ-вагітностей характерніша багатоплідна вагітність, ніж у загальній популяції.
Донорство яйцеклітин — це цінний шанс для тих, хто не може завагітніти природним шляхом. Це також може стати глибоко надихаючим досвідом для донорки, яка «дарує життя» і допомагає ще одній жінці здійснити мрію про материнство. Проте донорство — це не лише медична процедура. Емоційні переживання й моральні аспекти теж потребують зваженого рішення перед таким серйозним кроком.
Ви можете відстежувати свій цикл у WomanLog. Завантажте WomanLog зараз: