Маткові фіброміоми (також називаються фіброміомами, лейоміомами або міомами) — це найпоширеніші доброякісні пухлини у жінок. Більше ніж у 50% жінок діагностують фіброміоми, але менш ніж половина з них має симптоми.
Більшість фіброміом є нешкідливими. Фіброміому необхідно лікувати, якщо вона провокує рясні менструальні кровотечі, тисне на внутрішні органи або спричиняє проблеми з фертильністю. Обов’язково зверніться до лікарки чи гінекологині для обговорення різноманітних доступних методів лікування.
Маткові фіброміоми класифікуються як доброякісні новоутворення: вони не асоціюються з підвищеним ризиком раку матки й майже ніколи не перероджуються у злоякісні пухлини.
Фіброміоми часто виникають у множині, хоча іноді буває лише одна. Зазвичай вони маленькі, але іноді здатні виростати настільки, що займають більшу частину стінки матки.
Фіброміоми можуть бути симптомними («активними») та безсимптомними («неактивними»). Безсимптомну фіброміому можна випадково виявити під час рутинного гінекологічного або маткового огляду, але часто малі фіброміоми залишаються непомітними. Симптомна фіброміома проявляється однією чи кількома з таких ознак:
Можливі також закрепи, болі у спині, болі у ногах, анемія, збільшення ваги, біль під час сексу і безпліддя.
Вираженість симптомів при фіброміомах залежить від їхнього розташування, розміру й кількості. Іноді фіброміома може перевищити можливості кровопостачання та почати некротизуватись (відмирати), що спричиняє гострий біль. Багато захворювань мають схожі симптоми, тому самодіагностика складна. Якщо маєте турботи щодо здоров’я, не вагайтеся проконсультуватися зі спеціаліст(к)ою.
Фіброміоми класифікують за розміром:
Іноді фіброміоми можуть вирости так, що розширюють матку і впливають на тазову й черевну порожнини. У крайніх випадках численні фіброміоми настільки розтягують матку, що вона може сягати діафрагми й створювати неприємний тиск.
Темпи росту фіброміом різні. Деякі з них ростуть стрибкоподібно, деякі зменшуються самі по собі, а деякі майже не змінюються. Фіброміоми, які виникли під час вагітності, часто зникають чи зменшуються після пологів, коли розміри матки й рівень естрогену знижуються.
Також фіброміоми класифікують за розташуванням.
Інтрамуральні фіброміоми — вузли, що ростуть у м'язовому шарі матки.
Існує кілька типів інтрамуральних фіброміом:
Підслизові (інтракавітарні) фіброміоми виступають у порожнину матки. Оскільки вони ростуть безпосередньо під внутрішньою оболонкою матки, найчастіше спричиняють більше кровотеч, порівняно з іншими типами. Багатьом людям навіть невеликі вузли доставляють помітний дискомфорт через тиск на сечовий міхур.
Підслизові фіброміоми також частіше впливають на фертильність і вагітність. Жінки з такими фіброміомами здебільшого відчувають рясні та тривалі місячні.
Підсерозні фіброміоми ростуть на зовнішній поверхні матки. Вони можуть збільшувати розмір матки. Оскільки підсерозна фіброміома не в самій матці, їй є де рости — така фіброміома може сягати розміру грейпфрута, перш ніж проявляться симптоми.
Фіброміоми на ніжці формують стебельце (ніжку), яким кріпляться до стінки матки. Залежно від розміру та розташування ці утворення можуть робити матку асиметричною.
Як і щодо багатьох жіночих станів, прямі причини маткових фіброміом невідомі. Дослідниці виявили такі взаємозв’язки:
У багатьох фіброміомахсь виявляються зміни в генах, яких немає у здорових міоцитах. Якщо у рідних по лінії жінок діагностували фіброміоми, ризик захворіти також зростає.
Естроген і прогестерон (два гормони, що стимулюють розвиток слизової оболонки матки під час кожного менструального циклу і готують її до вагітності) сприяють росту фіброміом. Самі фіброміоми мають більше гормональних рецепторів, ніж звичайні м’язові клітини матки. Відтак вони можуть швидко рости під час вагітності, а після пологів — скорочуватись через зниження рівня гормонів. Подібний ефект спостерігається після менопаузи.
Позаклітинний матрикс скріплює клітини, наче розчин між цеглинами. У фіброміомах рівень ECM підвищено, що робить їх щільними й волокнистими. ECM також накопичує чинники росту — це викликає біологічні зміни у самих клітинах.
Фіброміоми можуть виникнути у жінок репродуктивного віку будь-якої раси, але у жінок з темним кольором шкіри вони трапляються частіше, мають тенденцію бути більшими і численнішими, викликають серйозніші симптоми та виникають у молодшому віці, ніж у інших жінок.
До них належать ранній початок менструації, ожиріння, дефіцит вітаміну D, переважання в раціоні червоного м’яса й алкоголю та недостатня кількість зелених овочів, фруктів і молочних продуктів — ці фактори підвищують ризик виникнення фіброміом.
Наразі мало наукових доказів того, як запобігти фіброміомам, та дослідження тривають. Можливо, фіброміоми не можна повністю попередити, але, на щастя, лише маленька частка випадків потребує лікування.
Хоча маткові фіброміоми дуже поширені серед жінок дітородного віку, лише невелика частина має з цим пов’язані проблеми з фертильністю.
Як саме фіброміоми впливають на фертильність, досі остаточно невідомо. Можливо, вони блокують шлях сперматозоїда до яйцеклітини, або порушують кровопостачання слизової оболонки матки, що ускладнює імплантацію. Після видалення фіброміом жінки, які раніше не могли завагітніти, часто успішно народжують дитину.
У рідкісних випадках фіброміоми можуть спричинити ускладнення, такі як відшарування плаценти, затримка розвитку плоду чи передчасні пологи.
Гінекологиня чи лікарка може зробити гінекологічне обстеження для попередньої діагностики. Огляд дозволить виявити будь-які зміни чи ущільнення, які можуть вказувати на фіброміоми, однак для підтвердження діагнозу й підбору лікування можуть знадобитися додаткові дослідження.
Часто наступним кроком буде УЗД (абдомінальне чи трансвагінальне), щоби виключити інші можливі причини збільшення матки. УЗД визначає, чи підозрілі вузли є фіброміомами, та їхнє розміщення й розмір.
У деяких випадках аналізи крові допомагають виключити інші причини, наприклад, порушення згортання чи проблеми з щитоподібною залозою.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) часто рекомендується жінкам зі значно збільшеною маткою та тим, хто наближається до менопаузи. МРТ надає детальну інформацію про розташування, розмір, форму й тип пухлини, щоб лікарка могла підібрати оптимальне лікування.
Гістеросонографія, або сонограма з використанням фізрозчину, розширює порожнину матки для якіснішого ультразвукового зображення.
Гістеросальпінгографія застосовує рентгеноконтрастну речовину для кращої візуалізації порожнини матки та маткових труб.
Гістероскопія виконується гістероскопом — тонкою трубкою з підсвічуванням, яку вводять через шийку в матку. Потім у матку вводять розчин, розширюючи порожнину для якісного огляду стінок і отворів труб.
Не всім жінкам із матковими фіброміомами потрібне лікування. Якщо пухлини не мають ніяких проявів і не викликають дискомфорту, вони часто зменшуються чи зникають самі без лікування.
Якщо у вас є безсимптомні фіброміоми, слід обстежувати їх регулярно — один раз на рік цілком достатньо — для моніторингу їх росту.
Є багато методів лікування маткових фіброміом, які вибирають залежно від їх розташування, розміру, загального стану та віку пацієнтки.
Медикаментозне лікування спрямоване на гормони, що регулюють менструальний цикл, і зменшує такі симптоми, як рясні місячні та тиск у тазу. Препарати не знищують фіброміоми повністю, але можуть їх зменшити. Серед них:
Крім медикаментів, є і ряд процедур і операцій, що довели ефективність у лікуванні фіброміом — неінвазивні, малоінвазивні методи, а також традиційна хірургія.
Неінвазивні процедури не потребують розрізів і виконуються амбулаторно (без госпіталізації).
МРТ-апарат із високочастотним ультразвуковим датчиком створює зображення для точного визначення розташування фіброміоми. Далі на вузол направляється сфокусований ультразвук, що нагріває й руйнує ділянки тканини фіброміоми.
Під час емболізації маткових артерій у відповідні судини вводять емболізуючі агенти, перекриваючи кровотік до фіброміоми, що приводить до її зменшення й відмирання.
Ця методика може бути ефективною для зменшення вузлів і полегшення симптомів, хоча можуть мати місце ускладнення, якщо порушиться живлення інших органів. Проте, ризик невеликий, і переважно такий метод застосовують, якщо жінка не планує вагітності.
Радіочастотна абляція руйнує вузли за допомогою радіохвиль і скорочує судини, що їх живлять. Вузол після процедури продовжує зменшуватись протягом 3–12 місяців, тому симптоми зникають поступово. Може проводитися лапароскопічно або через шийку матки.
Аналогічна методика — кріоміоліз, під час якої фіброміоми заморожують і руйнують.
Міомектомія. Якщо ви плануєте вагітність у майбутньому, лікарка може запропонувати міомектомію. Операція передбачає видалення вузлів зі збереженням здорової тканини матки.
Форма проведення міомектомії залежить від кількості, розміру й розташування фіброміом. Є три основних способи:
Після міомектомії симптоми зазвичай зникають, але залежно від кількості вузлів і якості їхнього видалення ймовірність повернення захворювання залишається.
Гістеректомія — це радикальне і незворотне оперативне втручання, при якому повністю видаляється матка разом із фіброміомами. Після цієї операції неможливо народити дітей. Така методика підходить тим, хто потребує гарантованого захисту від вагітності, і застосовується лише як крайній захід.
Потрібно ще багато досліджень, аби повністю розкрити причини маткових фіброміом і навчитися їх запобігати. Доти нам залишається довіряти лікарям і науковцям, які використовують сучасні знання у ваших інтересах.
Ви можете відстежувати свій цикл за допомогою WomanLog. Завантажте WomanLog зараз: