Путівник по жіночому тілу
Візуальне порівняння чоловічого та жіночого тіла людини виявляє багато схожого, але відмінності помітні одразу. Найочевидніша різниця — це репродуктивні органи, фізичний прояв хромосом, що визначають біологічну стать.
Анатомія, характерна для жінок, пов’язана із сексуальною функцією, розмноженням і гормональною регуляцією та включає зовнішні статеві органи — вульву й внутрішні репродуктивні органи — яєчники та матку.
Груди вважаються «допоміжними» репродуктивними органами, адже їхня основна функція — лактація, тобто вигодовування новонародженої дитини молоком.
Наш початок у матці
Сексуальна анатомія чоловіків і жінок різниться, однак усі статеві органи розвиваються з одного набору клітин. Під час ембріонального розвитку ці клітини диференціюються відповідно до специфічного гормонального середовища, в якому вони перебувають.
Біологічна стать дитини визначається в момент злиття батьківської сперматозоїди з материнською яйцеклітиною. Це стає можливим завдяки нашим генам і хромосомам, які їх переносять.
Із 23 пар хромосом, що містять усю генетичну інформацію, необхідну для розмноження людини, лише одна пара визначає стать — X-хромосома від матері та X або Y-хромосома від батька.
Статеві хромосоми містять гени, відповідальні за статеву диференціацію. Особливу роль відіграє ген SRY (Sex-determining Region of the Y-chromosome), що виробляє специфічний білок, який визначає розвиток у плода чоловічих гонад (яєчок). За відсутності функціонального гена SRY ембріон за замовчуванням розвивається за жіночим типом.
Невдовзі після утворення яєчка починають виробляти тестостерон. Під його впливом недиференційована тканина перетворюється на головку пеніса. Без тестостерону ці самі тканини формують клітор.
Інші репродуктивні органи також розвиваються подібним чином. Під впливом гормонів у чоловіків розвиваються мошонка, яєчка, епідідиміс, сім’явиносна протока, простата, сім’яні міхурці, уретра й пеніс, а у жінок — яєчники, маткові труби, матка, шийка матки, вагінальний канал, бартолінові залози, піхва, клітор і кліторальний капюшон. Статеві органи, з якими людина народжується, називають первинними статевими ознаками.
Додатковий розвиток статевої системи відбувається після народження — під час статевого дозрівання. Знову ж таки під впливом статевих гормонів тіло людини росте й у обох статей з’являються вторинні статеві ознаки.
У жінок:
- збільшуються груди
- з’являється волосся під пахвами й у лобковій зоні
- розтягуються стегна
- малі статеві губи (лабія мінори) можуть ставати більш вираженими та темнішати
У чоловіків:
- з’являється волосся під пахвами, на грудях, животі й у лобковій зоні
- починає рости борода й вуса
- збільшується гортань (адамове яблуко)
- голос стає грубішим
Зовнішні жіночі статеві органи — вульва
До зовнішніх статевих органів належать лобок, великі статеві губи, малі статеві губи, присінок піхви/вагінальний отвір, клітор і промежина.
Разом вони утворюють вульву (від латини vulva — «оболонка», «покриття»).
Зовнішні статеві органи виконують три основні функції:
- дозволяють сперматозоїдам проникати в організм
- захищають внутрішні репродуктивні органи від інфекцій
- мають важливе значення для сексуального задоволення
Лобок (лонний горбик, mons veneris) — округла м’яка зона жирової тканини, що закриває лобкову кістку й із початком статевого дозрівання покривається волоссям. Лобкове волосся зменшує тертя під час сексу та перешкоджає передачі бактерій й інших збудників, але багато жінок обирають підстригати, голити чи депілювати його. Вибір за вами!
Фолікули волосся в пахвах і на лобку асоціюються з апокриновими потовими залозами — вони виділяють феромони, що, ймовірно, відіграють роль у сексуальному потязі, проте це ще предмет досліджень.
Великі статеві губи — м’які, зовнішні губи з обох боків вагінального отвору. Вони закривають і захищають інші зовнішні статеві органи, а також містять потові й сальні залози, які утворюють мастило. Після статевого дозрівання їхня зовнішня поверхня пігментована й вкрита волоссям, внутрішня — гладенька й рожева.
Малі статеві губи — внутрішні губи, розташовані в середині між великими. Вони мають гладку й рожеву поверхню та значно відрізняються за розмірами в різних жінок. В одних малюшки виступають за межі великих губ, в інших — майже непомітні.
Насичене кровопостачання забарвлює малі губи в рожевий колір. Під час сексуального збудження вони наповнюються кров’ю, набухають і стають особливо чутливими.
Клітор
Малі губи з’єднуються зверху, охоплюючи головку клітора — зазвичай розміром із горошину, але ця величина є індивідуальною. Видима — лише верхівка клітора; від неї відходять дві ніжки, які простягаються в глибину тіла на 12–13 см. Клітор містить велику кількість нервових закінчень, тож реагує на дотики сваволінням, що сприяє сексуальному збудженню жінки.
Кліторальний капюшон
Кліторальний капюшон або крайню плоть утворює складка шкіри, яка оточує головку клітора й захищає від тертя.
Великі й малі губи, а також клітор, складаються з еректильної тканини, яка під час збудження наповнюється кров’ю.
Присінок піхви
У межах малих губ розташований присінок піхви, де знаходяться внутрішні жіночі статеві органи:
- Отвір уретри (сечовипускний отвір). Отвір уретри — трохи вище вагінального, уретра — це трубка, через яку сеча виходить із сечового міхура.
- Вагінальний отвір. Піхва — це м’язовий канал, вистелений слизовою оболонкою, що простягається від вульви до матки.
Піхва може бути різною за довжиною, у середньому — близько 7 см, але збільшується під час збудження.
Якщо ви вставите палець у свою піхву, ви обов’язково відчуєте дрібні складочки — так і має бути, це так звані руги. Їхня структура нагадує гармошку, що дозволяє розтягуватися піхві під час статевого акту, введення тампона чи пологів (наприклад, для проходження дитини вагою понад 3,5 кг).
Дівоча пліва
Дівоча пліва — це тонка мембрана, що частково закриває зовнішній вагінальний отвір. Не у всіх жінок вона є, а при її наявності зазвичай неповна й часто непомітна.
Пліва може розірватися внаслідок травми, занять спортом, гінекологічного огляду, сексуального контакту або пологів. Відсутність пліви не є ознакою статевої активності.
Бартолінові залози
Розташовані по обидва боки вагінального отвору й продукують густу слизувату рідину, яка зволожує піхву під час сексу.
Глибше у вагінальному каналі розташовані:
Шийка матки — округле, овальне утворення 2–3 см на внутрішній основі вагінального каналу; це початок матки. Посередині є невеликий отвір, що з’єднує шийку матки з піхвою. Протягом життя жінки й залежно від гормонів, менструації чи вагітності шийка може змінювати форму й положення.
Під час пологів шийка матки розкривається до 10 см, щоб дитина могла пройти з матки у вагінальний канал і з’явитися на світ.
Матка — м’язовий мішок, у якому перебуває плід під час вагітності. Вона розташована по центру тазової порожнини.
Під час менструального циклу слизова оболонка матки потовщується кров’ю в очікуванні овуляції, щоб у разі запліднення створити сприятливі умови для розвитку ембріона.
Якщо запліднення не відбувається, цей шар відділяється й виводиться з організму через піхву. Це й є менструація, котра триває 5–7 днів і повторюється кожні ~28 днів. Тривалість циклу індивідуальна для кожної жінки й циклу.
По обидва боки верхньої частини матки розгалужуються маткові, або фаллопієві, труби, що поєднують яєчники із маткою.
Яєчники — маленькі органи овальної форми, розміщені з обох боків матки та є підвішеними зв’язками до матки й маткової труби.
При народженні у кожному яєчнику дівчинки міститься близько 1 млн яйцеклітин. Після статевого дозрівання вони дозрівають звичайно по черзі (інколи декілька одразу) й вивільняються з яєчника у відповідну трубу на зустріч із потенційним сперматозоїдом. Цей процес називається овуляцією. За все життя жінки овулює приблизно 500 яйцеклітин, решта резорбується.
Яєчники також виробляють важливі гормони — естроген і прогестерон, які регулюють роботу репродуктивної системи та менструальний цикл.
Зазвичай запліднена яйцеклітина рухається через трубу до матки й імплантується в її стінку для подальшого розвитку. Якщо ембріон прикріпиться до труби, виникає позаматкова (ектопічна) вагітність.
Промежина
Промежина — це ділянка між вагінальним отвором і анусом.
Груди
Після пологів жіночі груди виробляють молоко для вигодовування малюка.
- Сосок. Сосок — це піднята, округла зона на поверхні грудей, куди відкриваються вивідні протоки молочних залоз. Через численні нервові закінчення він може бути зоною сексуальної стимуляції. Соски не обов’язково виступають — у декого вони можуть бути втягнутими чи пласкими.
- Аріола. Аріола — це кругла, пігментована зона навколо соска, що варіює за розміром у різних жінок. Залози Монтгомері в аріолі виділяють мастило, яке захищає сосок від пересихання, особливо під час годування грудьми.
- Груди. Груди складаються з жирової тканини, м’язів, зв’язок, а також складної системи судин і залоз, спеціалізованих для грудного вигодовування.
Об’єм грудей переважно визначає кількість жиру (індивідуальному співвідношенню маси тіла та генетики), але розмір молочних залоз не впливає на кількість виробленого молока.
Жіноча грудна тканина чутлива до циклічних змін гормонів, у більшості жінок структура грудей змінюється з віком.
Кожна грудь складається з часточок, або дольок, що відходять від соска всередину. Дольки містять крихітні порожнисті мішечки — альвеоли — у яких виробляється молоко. Альвеоли з’єднані мережею дрібних тонких каналів, або проток. Під час грудного вигодовування молоко рухається по протоках в бік аріоли, де далі об’єднується у більші протоки, які відкриваються в сосок. Ссання соска стимулює вироблення пролактину, який, у свою чергу, викликає утворення молока в альвеолах.
Груди не лише декоративні, а й надзвичайно функціональні — дійсно, магічні!
Увага! Кожна жінка повинна регулярно оглядати власні груди для виявлення будь-яких змін, що можуть бути ранніми ознаками раку. Ваш лікар або гінеколог може навчити вас проводити самоогляд грудей, щоб зробити це звичкою турботи про здоров’я!
Ви можете відстежувати менструальний цикл і сексуальне життя за допомогою WomanLog. Завантажуйте WomanLog зараз:
