Медична дезінформація, спрямована на жінок
В інтернеті багато контенту, адресованого жінкам, значна частина якого стосується нашого здоровʼя та добробуту. Хоча токсичні дієти й тренди побачень з початку 2000-х відходять у минуле, на жаль, дезінформація у сфері «жіночих» тем досі поширена й може набувати різних форм. Ця стаття допоможе розпізнавати ненадійні джерела інформації, аби ти могла їх уникати.
У цифрову епоху інформація завжди під рукою, але вона далеко не завжди достовірна. Свідомо чи ні, авторки контенту іноді поширюють оманливі відомості, особливо в темах, орієнтованих на жінок, які дуже легко викривлювати та подавати як факт.
«Я прочитала це в інтернеті — значить, це правда». Цей відомий іронічний вислів нагадує нам про небезпеки сучасного поширення інформації. Від шахрайських оголошень до підроблених акаунтів, обман в мережі так само поширений, як і раніше. З іншого боку, інтернет дає нам понадто багато переваг, щоб від нього відмовлятися. Одна з найважливіших тем, через яку ми звертаємося до інтернету по допомогу, — це інформація про здоров’я.
Дослідження свідчать, що в Європі та США більше половини населення шукає медичну інформацію онлайн, і жінки роблять це частіше за чоловіків.
Завдяки мультиформатності соціальних мереж і зростаючому значенню таргетованої реклами й контенту, ми регулярно стикаємося з медичною інформацією онлайн навіть тоді, коли цього не шукаємо.
Достатньо просто прогортати стрічку — і поради про фізичну активність, дієти чи інші аспекти способу життя неодмінно з’являться у тебе на очах. Платформи на кшталт TikTok та Instagram особливо майстерно генерують візуально привабливий контент, підібраний алгоритмами спеціально для твоїх інтересів.
Але пам’ятай — вибір у сфері здоров’я безпосередньо впливає на наше життя, а творці контенту — це звичайні люди, які можуть як помилятися, так і свідомо обманювати заради прибутку.
«Жіночі теми»
Жінки можуть цікавитися темами здоровʼя з різних причин, але через психологічне навантаження, яке традиційно покладають на жінок у побуті, від нас часто очікують не лише дбати про власну зовнішність і здоров’я, а й брати на себе основну відповідальність за здоров’я дітей, партнерів і літніх родичів. Саме тому загальні й репродуктивні питання, поради зі спорту й харчування, догляду за дітьми та домашнього господарства часто зустрічаються в інформаційному просторі, переважно орієнтованому на жінок.
Ми впізнаємо контент, націлений на жінок. Він дружній і невимушений, часто оформлений у гендерно закодованих кольорах. Дружня, розмовна манера — наче порада від старшої сестри або подруги — допомагає робити складні й нудні теми зрозумілішими, але іноді під такою подачею легко приховати відсутність перевірки фактів.
Велнес — це величезне й інтегративне поле, а мільйони онлайн-персон по всьому світу інтегровані у жанр «лайфстайл»-інфлюенсерів, які регулярно подають нам інформацію про здоров’я. Ця сфера традиційно переважає серед жінок.
Чоловіки теж піддаються неправдивим і шкідливим твердженням у темах, орієнтованих на них, особливо щодо спорту та нарощення м’язів. Однак існують специфічні й впізнавані способи, як дезінформація подається саме для жінок, і саме про це йдеться в цій статті.
Здавалось би, реклама має допомагати знайти саме той товар, який нам підходить, але для корпорацій поділ ринку на «жіночий» та «чоловічий» — золота жила. Той самий продукт можна продати різній аудиторії, просто «залиш рожеве, зроби менше» для жінок і підвищ ціну.
Ми також знаємо, що історично суспільства визначали окремі теми як «виключно жіночі». Онлайн-простори інформації та розваг стали природним продовженням цієї практики. Це може як наділяти силою, так і обмежувати.
Безпечні простори для жінок
Жінки ще ніколи не мали можливості так вільно виражати себе, як сьогодні. Для багатьох з нас онлайн-платформи — TikTok, Instagram, YouTube, блоги та спільноти — стали безпечними просторами для обговорення буденних проблем і хвилювань, тем, які колись було прийнято замовчувати.
Хоча негативні коментарі під постами про менструацію, догляд за дітьми чи бʼюті-рутини досі зустрічаються, традиційно жіночі теми нарешті отримують належну увагу.
Однак багато аспектів жіночого здоровʼя досі недостатньо вивчені. До зовсім недавнього часу в медичних дослідженнях брали участь лише чоловіки, а менструальний цикл вважався ускладнюючим фактором, непотрібним для дослідження органів чи хвороб. Це призвело до того, що жінки багато в чому залишилися в невіданні щодо власного тіла. Наприклад, ми все ще досліджуємо справжній розмір та анатомію клітора в XXI столітті. Емоції жінок часто ігнорують, а теми, як-от ПМС або менопауза, і досі не зрозумілі, висміюються й викликають страх.
Як основна аудиторія для різноманітних лайфстайл-блогерок, поради яких часто не перевіряють фахівці, жінки змушені самотужки робити висновки.
Місінформація vs. дезінформація
Обидва поняття означають неповні або неточні дані, але між ними є важлива відмінність.
Дезінформація — це неправдива інформація, свідомо поширена з метою ввести в оману. Тобто авторка усвідомлює, що її твердження є неповними або хибними, але все одно видає брехню за правду. Дезінформацію поширюють для досягнення конкретної мети: для продажу, просування певної ідеї, підняття репутації чи шкоди конкурентам.
Відомий випадок — у ХХ столітті важливість галитозу (неприємного запаху з рота) була навмисно перебільшена, щоб створити ринок для антисептика, який продавали як ополіскувач для рота. Використання науковоподібних назв у рекламних кампаніях допомогло компанії збільшити прибуток. Хоча сам засіб міг бути корисним, ефективність такої прихованої маркетингової стратегії досі надихає горе-маркетологів.
Сьогодні про дезінформацію часто говорять у контексті фейкових новин чи політики, але бізнес та інфлюенсерки мають прямий фінансовий мотив брехати, навіть — а часом і особливо — коли знають, що їхній товар не такий вже й якісний.
Місінформація — це хибні або неповні дані, які поширюють не зі злим наміром й не із запланованою метою обману. Людина, що розповсюджує місінформацію, може все одно бажати привернути увагу, здивувати гучною тезою, але вона не бреше навмисно — може просто необачно ставитися до власних слів, нехтувати фактами або не знати правди.
Наприклад, безвідповідальні схеми дієт чи фітнесу, які просувають ентузіастки без досвіду, часто потрапляють у категорію місінформації. На жаль, тут діє принцип «обережна — значить озброєна»: саме підписниця мусить самостійно перевіряти достовірність і обдумано наслідувати поради інфлюенсерок, не знаючи всіх подробиць їхнього життя.
Шаринг важливіший за достовірність
Сучасний фольклор і міські легенди поширюються соціальними мережами зі швидкістю світла. Якщо хтось обіцяє знайти кращий домашній метод від ПМС, акне чи застуди, люди цим поділяться. Молодь іноді «відкриває» старий спосіб, який давно спростований: без контексту такі міфи отримують друге життя.
Значна частина онлайн-контенту зосереджена не на якості інформації, а на вірусності, поширенні й популярності. Суперечливі факти та давно спростовані міфи підносять на вершину алгоритмів через підбір музики чи клікбейтні заголовки. Сенсаційність може бути доречною у страшних історіях чи плітках, проте медична дезінформація може мати реальні наслідки.
Інформація про жіноче здоровʼя традиційно передавалася у формі народних порад, приказок, забобонів століттями. Така інформація часто містить глибокі інтуїтивні знання та досвід, однак відрізнити корисну пораду від марновірства чи «бабусиної казки» непросто. Такі рекомендації варто сприймати критично, особливо коли мова йде про самодіагностику чи самолікування.
Брак досліджень і перевірених джерел
Багато інфлюенсерок будують свої бренди на життєвих порадах: від обличчя до інтер’єру й улюблених рецептів — але рідко додають до порад обґрунтовані дослідження чи доказову базу.
Ми надаємо перелік джерел до кожної статті WomanLog, щоб наші читачки бачили, звідки ми беремо інформацію, й могли самостійно досліджувати тему. Якщо інста-інфлюенсерка, яку ти поважаєш, публікує медичні поради, перевір, чи вона посилається на якісь джерела. Якщо ні — шукай головну ідею окремо та порівнюй кілька авторитетних джерел, перш ніж діяти за такими порадами чи щось купувати.
Якість джерел — критично важлива для ухвалення рішень. Робити вибір на основі чиїхось сумнівних заяв з інтернету так само небезпечно, як питати поради у чудернацької сусідки. Звідки у неї така інформація? Що вона отримує, ділячись нею?
Щоразу, коли мова про здоровʼя, мусимо шукати найнадійніші дані. Зазвичай йдеться про фахових лікарів, клініки, медичні наукові установи. І, бажано, отримати більше однієї думки, щоб побачити, чи не існує різних точок зору. Адже саме нам розплачуватися за наслідки власних рішень щодо здоровʼя.
Альтернативні джерела іноді бувають корисними, але якщо основне джерело медичних порад — це «вібрації», «кристали», гороскоп чи інші форми магічного мислення, краще двічі подумати.
Логічні помилки й когнітивні упередження
Кожна з нас помиляється. Іноді причиною стають структурні помилки мислення, які ще називають логічними хибами. Найпоширеніші з них:
Вибірковість фактів — коли для аргументації наводять лише дані, які вигідні, ігноруючи інші докази. Як цього уникати у потоці інформації? Знову ж, якість джерел визначальна. Якщо дві відомі інфлюенсерки радять чай від болю під час менструації, а п’ять авторитетних медичних ресурсів застерігають — вибір на користь інфлюенсерок буде шкідливою вибірковістю.
Помилка причинно-наслідкового звʼязку — коли вважають, що якщо одна подія відбулася після іншої, то саме перша спричинила другу. «Кореляція не завжди означає причинність». Якщо хтось із проблемою здоров’я скористалась певним засобом — і хвороба зникла, це ще не означає, що засіб дієвий. Можливо, справа у чомусь іншому або ж це просто збіг для конкретної людини.
Щоб якийсь засіб чи метод вважався безпечним для медицини, він мусить пройти етапи наукових доказових перевірок — це під силу лише ліцензованим установам.
Залежність від соціальних мереж, привабливі меми, клікбейтні заголовки й сенсації притуплюють критичне мислення і дозволяють незчисленним логічним пасткам залишатися непоміченими та зміцнювати наші власні упередження й ментальні стереотипи.
Підтверджувальне упередження — це наша схильність шукати й запам’ятовувати факти, які підтверджують власні переконання, а евристика доступності спонукає вірити в те, що легше згадується, — значить, воно важливе й правдиве.
Якщо ми знову й знову бачимо ті самі «факти» у популярних постах чи відео, виникає враження, що це правда, навіть якщо ми розуміємо, наскільки легко може бути підроблений скріншот чи фото.
Дослідження онлайн-дезінформації лише нещодавно почалися, але вже окреслюють проблемні зони. Наприклад, одне з досліджень TikTok-відео, присвячених урології — хворобам нирок, нетриманню сечі у дітей, інфекціям сечових шляхів та іншим — виявило, що лише у 22% роликів були факти, які підтверджуються матеріалами Європейської асоціації урології, а жодне з цих відео не містило посилань на джерела.
Авторки контенту та очікування аудиторії
Персональний підхід приваблює. На конкурентному онлайн-ринку від інфлюенсерок очікують ідеальних особистих історій і реального досвіду у кожному меседжі. Тиск бути «справжньою» і вразливою, щоб досягти близькості з аудиторією, стимулює появу дивних порад про ідеальний вечір, домашні б’юті-маски чи альтернативи дитячої присипки.
Інфлюенсерки часом бояться визнавати власні помилки, особливо якщо сумнівна порада — суть їхнього бренду.
Алгоритми. Алгоритми соцмереж і новинних платформ із кожним днем стають складнішими. Вони збирають дані про вподобання користувачок і підсовують маркетинговий чи політичний контент відповідно до очікувань. Це дійсно спрощує пошук музики чи светрів, але водночас алгоритми створюють «бульбашки фільтрів» і «ехо-камери», які спотворюють реальність.
Хоча уряди й незалежні організації тиснуть на соцмережі, щоб змушувати їх відкривати принципи роботи алгоритмів і відповідальніше підходити до модерації, у морі інфлюенсерок більшість постів і досі просувають через резонансність — саме через контроверсійність.
Ненаукові поради про здоров’я часто сховані прямо на видному місці, але іноді ними обмінюються у закритих онлайн-спільнотах, які можна знайти тільки за хештегами чи завуальованими словами. Так, у TikTok чи Tumblr досі поширений контент про анорексію, де певні кодові позначки об’єднують людей, котрі діляться порадами, як не їсти. Подібні небезпечні спільноти існують щодо багатьох дивних інтересів і теорій змови.
Як не потрапити у пастку дезінформації?
Інтернет — дике місце, тож уникнути недостовірної інформації повністю навряд чи можливо. Але ми можемо залишатися уважними й не довіряти порадам без перевірки, особливо якщо мова про здоровʼя. Підозрілість тут зайвої не буває — обережність навпаки вітається.
Пам’ятай про ці запитання, гортаючи соціальні мережі:
- Чи можна довіряти цій інформації? Які джерела?
- Чи не може ця порада зашкодити?
- Хто ще поширює цю інформацію?
- Чи співпадає вона з загальновизнаними медичними фактами? Якщо ні, то чому?
- Яку вигоду отримує інфлюенсерка/сайт, якщо я дотримуюсь цієї поради?
- Чи не пов’язана ця інформація чи її поширювач з якимись скандалами?
- Чи орієнтована ця інформація на вразливі категорії — підлітків, вагітних, людей у реабілітації?
Якщо обираєш дотримуватись медичних порад, програм тренувань чи дієт онлайн, досліди питання і по можливості проконсультуйся з лікаркою, особливо якщо помітиш негативні наслідки.
Завантаж WomanLog зараз:
