Гіпотиреоз — це поширене захворювання щитоподібної залози, яке впливає на мільйони людей по всьому світу. Симптоми, як-от труднощі зі схудненням, випадіння волосся, тьмяна шкіра, затуманення свідомості та багато інших, ускладнюють виконання повсякденних справ. Втім, існують способи контролювати стан і покращити якість життя. У цій статті ви дізнаєтеся більше про гіпотиреоз, його причини та симптоми.
Щитоподібна залоза — це невелика залоза посередині вашої шиї, яка виконує важливу роль у функціонуванні організму. Ця ендокринна залоза виробляє гормони, що регулюють обмін речовин, температуру тіла та ріст. Щитоподібна залоза дуже чутлива до впливу навколишнього середовища, ліків, нестачі поживних речовин і гормональних коливань. Пошкоджена залоза може призвести до гіпотиреозу — поширеного захворювання, яке негативно впливає на різні системи організму.
Перш ніж говорити про гіпотиреоз, важливо зрозуміти, що таке щитоподібна залоза та які її функції.
Щитоподібна залоза має форму метелика та розташована спереду шиї. Вона обіймає трахею та знаходиться на рівні горла, приблизно там, де носили б метелика-кільце. Залоза складається з двох часток («крила» метелика), які з’єднуються тонкою смужкою тканини — перешийком.
Гіпофіз у підставі мозку контролює щитоподібну залозу за допомогою тиреотропного гормону (ТТГ). У нормі щитоподібна залоза виробляє гормони трийодтиронін (Т3) і тироксин (Т4). Гормони щитоподібної залози разом з естрогеном, прогестероном, тестостероном, кортизолом та іншими гормонами регулюють багато процесів в організмі: температуру, вагу і обмін речовин, ріст і розвиток, частоту серцевих скорочень, менструальний цикл тощо.
Однак клітини організму можуть атакувати тканину щитоподібної залози або інші гормони можуть блокувати Т3 і Т4, через що залоза перестане правильно працювати — виникає гіпотиреоз.
Гіпотиреоз, або знижена функція щитоподібної залози, — це ендокринне захворювання, при якому залоза виробляє недостатньо тиреоїдних гормонів. Приблизно 5% загального населення мають ту чи іншу форму гіпотиреозу. Виділяють чотири типи гіпотиреозу, але не всі вони супроводжуються яскравими симптомами. Багато людей можуть жити з гіпотиреозом, не знаючи про це та не звертаючись по допомогу.
Оскільки щитоподібна залоза насамперед впливає на споживання енергії, основними симптомами гіпотиреозу є нестача енергії та набір ваги, адже організм не може ефективно перетворювати калорії в енергію. Гіпотиреоз не виліковується повністю, але його можна контролювати змінами способу життя та замісною гормональною терапією.
Первинний гіпотиреоз — найпоширеніша форма (99% випадків). Основною причиною є аутоімунне захворювання — хвороба Хашимото. При хворобі Хашимото імунна система атакує тканину щитоподібної залози, поступово руйнуючи її здатність продукувати гормони.
Основні симптоми хвороби Хашимото:
Розвиток хвороби Хашимото триває роками й починається із легких симптомів. Тому багато людей звертаються по допомогу лише тоді, коли захворювання вже прогресувало. У майбутньому це може призвести до повної втрати функції залози, якщо не лікуватися.
Вторинний або центральний гіпотиреоз спричинений порушенням гіпофізу. Його складніше діагностувати, адже часто починається раптово через пухлини гіпофізу, променеву терапію, травми голови, хірургічні втручання чи запалення. Основна ознака цього типу — низький або нормальний ТТГ разом із низьким Т4.
Цей тип гіпотиреозу спостерігається при народженні або розвивається невдовзі після. Хвороба виявляється у приблизно 1 із 2 000–4 000 новонароджених. Поширеними причинами є відсутність або недорозвиненість щитоподібної залози, генетичні мутації, дефекти синтезу гормонів чи дефіцит йоду. У такому випадку немовляті необхідно призначати лікування й проводити регулярний контроль.
Субклінічний гіпотиреоз вважається найлегшою формою порушення. Характеризується незначним підвищенням ТТГ при нормальних рівнях Т4. Багато людей узагалі не мають симптомів, але з часом субклінічна форма може перейти у явний гіпотиреоз.
Гіпотиреоз — складний стан, який може виникнути на будь-якому етапі життя. На щитоподібну залозу впливає багато різних чинників. Отже, навіть у здорових людей із часом може розвинутися гіпотиреоз.
Такі стани, як тиреоїдит Хашимото, цукровий діабет 1 типу, ревматоїдний артрит, червоний вовчак та целіакія, підвищують ризик розвитку проблем зі щитоподібною залозою. У таких випадках власна імунна система атакує здорову тканину залози. Коли клітини поступово гинуть, щитоподібна залоза не може виробляти достатню кількість гормонів, що призводить до гіпотиреозу. Аутоімунні захворювання часто мають спадкову природу.
Щитоподібна залоза дуже чутлива до багатьох медичних процедур, особливо протиракових методів. Якщо нещодавно була проведена променева терапія шиї чи грудної клітки, вона може пошкодити клітини залози.
Ще одна причина — операції з частковим або повним видаленням щитоподібної залози (тиреоїдектомія). Здебільшого такі операції проводять через травми шиї чи для видалення злоякісних утворень. До групи ризику потрапляють і жінки після пологів через післяпологовий тиреоїдит або гормональні зміни, пов’язані з вагітністю.
Деякі медикаменти можуть впливати на гормональний фон і метаболізм, а отже — і на функцію щитоподібної залози. Найчастіше це літій (протиманійний препарат), аміодарон (кардіологічний препарат), деякі протиракові ліки, наприклад, інтерферон-альфа, а також певні антидепресанти.
Поживні речовини, які ви отримуєте, можуть впливати на стан щитоподібної залози. Серйозний дефіцит йоду або надлишок йоду спричиняють дисфункцію залози. Дефіцит селену, вітаміну D і гостра нестача вітаміну B12 теж впливають на розвиток гіпотиреозу.
На щитоподібну залозу впливають також зовнішні токсичні речовини (ендокринні руйнівники) у вашому середовищі. Радіація, важкі метали, хімікати й певні пестициди можуть нашкодити залозі.
Також спадковість має значення: наявність хвороб щитоподібної залози в родині, аутоімунних захворювань чи окремих генетичних мутацій підвищують ризик розвитку гіпотиреозу.
Загалом жінки та люди старші 60 років частіше мають гіпотиреоз. Регулярні гормональні коливання у жінок протягом репродуктивного віку, а пізніше й у менопаузі, роблять їх вразливішими. Ще одна причина — активніша імунна система, яка підвищує ризик розвитку хвороби Хашимото. Також у групі ризику люди з іншими аутоімунними захворюваннями, синдромом Дауна й синдромом Тернера.
Гіпотиреоз — це складний стан, який впливає на багато органів і систем. Важливо пам’ятати, що не всіх проявляються симптоми, а частину їх можна сплутати з втомою чи старінням. Регулярно перевіряйте рівень гормонів, щоб виявити стан до того, як він прогресує.
Ось ознаки гіпотиреозу:
Гіпотиреоз також впливає на обмін речовин та травну систему: можуть виникати закрепи, повільніше перетравлення, здуття, зниження апетиту й труднощі зі втратою ваги. Часто спостерігається повільніший серцевий ритм, підвищений рівень холестерину, артеріальний тиск, порушене кровообіг.
Ні, гіпотиреоз не виліковується повністю, але його можна ефективно контролювати, і більшість жінок із цим станом живуть повноцінно.
Гіпотиреоз лікують медикаментозно та змінами способу життя. Лікар може призначити замісну гормональну терапію — синтетичні тиреоїдні гормони, наприклад, левотироксин. Через велику кількість випадків гіпотиреозу у світі левотироксин (LT4) є одним із найчастіше призначуваних препаратів. Під час прийому гормонів необхідно регулярно (кожні 6–12 місяців) проходити аналізи крові, відстежувати симптоми та відвідувати планові огляди.
Однак медикаментозне лікування стає ефективнішим у поєднанні зі здоровим способом життя. Для найкращого результату варто змінити раціон, фізичну активність і навчитися керувати стресом.
У меню при гіпотиреозі повинні переважати джерела йоду (морські водорості, риба), селену (бразильські горіхи, червоне м’ясо, яйця), цинку (м’ясо, морепродукти, бобові) та заліза (червоне м’ясо, шпинат). Рекомендується обмежити або уникати оброблених продуктів, їжі з високим вмістом цукру, а також надмірної кількості продуктів із сої та хрестоцвітих овочів, оскільки вони можуть ускладнювати засвоєння йоду.
Регулярна фізична активність така ж важлива для контролю гіпотиреозу, як дієта та ліки. Адже при гіпотиреозі щитоподібна залоза не здатна повноцінно регулювати рівень енергії, а це веде до відкладення калорій у вигляді жирової тканини. Рух і фізичні вправи допомагають краще використовувати енергію з їжі та прискорюють метаболізм.
Починайте з невеликих навантажень, поступово збільшуйте інтенсивність. Багато людей із гіпотиреозом відзначають, що повільні вправи корисніші для них, ніж інтенсивні. Варто поєднувати кардіо, силові тренування, ходьбу, плавання, йогу або вправи з обтяженням. М'язова маса особливо важлива для контролю гіпотиреозу, оскільки м’язи споживають багато енергії й допомагають розігнати метаболізм.
Щитоподібна залоза працює в тандемі з наднирниками, які виділяють адреналін і гормони стресу. Велика кількість стресових гормонів у крові може ще більше сповільнити обмін речовин і викликати негативну реакцію з боку щитоподібної залози. Жінки з гіпотиреозом часто відчувають посилену втому й набір ваги за високого рівня стресу.
Навчіться керувати короткочасним стресом із допомогою медитації, дихальних вправ, йоги та дотримання регулярного режиму сну. Для подолання хронічного стресу варто звернутися до психолога, долучитися до груп підтримки чи більше спілкуватися з близькими.
Щитоподібна залоза дуже чутлива до токсинів (ендокринних руйнівників) у навколишньому середовищі. Вони можуть міститися у продуктах харчування, воді, одязі чи кухонному посуді. Якщо є ризик значного впливу, встановіть фільтри для води й повітря, віддавайте перевагу органічній їжі, обирайте посуд із дерева, металу й скла, носіть одяг із натуральних тканин.
Дізнатися про невиліковний діагноз — це завжди складно. Можливо, іноді складається враження, що ви «воюєте з вітряками». Та не впадайте у відчай. Гіпотиреоз — складне захворювання, але тисячі жінок живуть повноцінним та радісним життям із цим станом. Головне — знайти власний шлях у лікуванні, харчуванні та фізичній активності.
Завантажте WomanLog зараз: