Життя з нетриманням сечі
Нетримання сечі впливає на 200 мільйонів людей у всьому світі. Жінки, які стикаються з цією проблемою, зазнають мимовільного виділення сечі, втрати контролю над сечовим міхуром і частого позиву до сечовипускання. Найчастіше це зачіпає літніх, вагітних або жінок після пологів. Хоча багато хто мириться з цим дискомфортом, нетримання сечі можна вилікувати, змінивши спосіб життя і регулярно виконуючи вправи для тазових м’язів.
Нетримання сечі спричиняє дискомфорт для багатьох жінок. Через стигму, пов’язану з цим, деякі жінки обирають жити з проблемою, не звертаючись по належне лікування. Однак за допомогою правильної дієти, змін у способі життя та регулярних фізичних вправ більшість неприємних симптомів можна подолати і покращити якість життя.
Що таке нетримання сечі?
Нетримання сечі – це втрата контролю над сечовим міхуром і мимовільне виділення сечі. Нетримання – це не хвороба, а стан, який розвивається внаслідок подій репродуктивної системи, змін у способі життя чи інших проблем зі здоров’ям. Ця проблема частіше вражає жінок, ніж чоловіків, переважно через вагітність, пологи або гормональні зміни в період менопаузи.
Якщо ви страждаєте на нетримання сечі, ви можете відчувати часті позиви до сечовипускання або мимоволі виділяти сечу під час сміху, чхання чи кашлю. Витоки стаються, коли м’язи сечового міхура різко скорочуються, а сфінктери недостатньо сильні, щоб утримати уретру закритою.
За даними Національної асоціації з питань нетримання сечі, 25 мільйонів дорослих у США живуть із цією проблемою, і серед них 75–80% – жінки. Хоча вік є головним чинником ризику (нетримання має до 40% жінок віком від 60 до 79 років і 50% жінок старше 80 років), мимовільні витоки трапляються й у багатьох жінок молодшого віку.
Як розвивається нетримання сечі?
Загалом жінки більш схильні до сечових проблем через жіночі гормони і репродуктивні події, такі як вагітність, пологи та менопауза. Гормональні зміни, певні види спорту і звички також можуть послабити м'язи тазового дна, уретру і сечовий міхур, що ускладнює контроль за сечовипусканням.
Нетримання сечі умовно поділяють на два типи:
- Стресове нетримання. Виникає, коли збільшується тиск на м’язи тазового дна чи сечовий міхур. Ймовірність витоків зростає під час вагітності, після пологів, через важкі фізичні навантаження, ожиріння або хронічний кашель. Стресове нетримання частіше зустрічається у молодших жінок, особливо у вагітних і після пологів.
- Ургентне нетримання. Цей тип викликає нестримний позив до сечовипускання і може призводити до мимовільних витікань. Причиною спазмів сечового міхура може бути інфекція або захворювання нервової системи.
Методи лікування
Пам’ятайте: нетримання сечі — це не природна частина жіночого життя і не є невідворотним проявом старіння. Є багато способів, які допомагають повернути контроль і зміцнити м’язи тазового дна.
Тренування сечового міхура
Визначте розклад сечовипускань і дотримуйтеся його, щоб навчити організм випорожнювати сечовий міхур у певний час дня. Рекомендовано ходити до туалету приблизно кожні 2 години між іншими справами. З часом намагайтеся поступово збільшувати інтервал, додаючи кілька хвилин до наступного візиту в туалет, щоб м’яко зміцнити контроль. Врешті ви повинні відчувати менше тиску і менше хвилюватися щодо можливих витікань між відвідуваннями туалету.
Тренувати сечовий міхур можна й контролюючи позиви до сечовипускання. Часто це відчуття має психологічний характер, тому практики усвідомленості можуть допомогти відтермінувати похід до туалету. Наприклад, багато хто відчуває необхідність у туалеті, коли лягає спати чи перед виходом з дому. Це не завжди означає, що міхур повний — іноді це реакція на певну дію чи асоціацію. Частину таких звичок заклали ще в дитинстві, коли батьки формували графік відвідування туалету, щоб уникнути несподіванок під час покупок чи поїздок. Сконцентруйте увагу на інших думках, щоб зменшити позив.
Вправи для тазового дна
Вправи для м'язів тазового дна ефективно допомагають позбутися нетримання та покращити сексуальну функцію. Детальніше — далі.
Медикаментозне лікування
Деякі препарати допомагають взяти під контроль сечовипускання:
- Топічний естроген підвищує якість тканин піхви й сечових шляхів, забезпечуючи тимчасове полегшення нетримання, особливо у жінок у менопаузі.
- Антихолінергічні препарати блокують нейромедіатор ацетилхолін, не даючи сигналу мозку про потребу в сечовипусканні — переважно застосовуються при гіперактивному сечовому міхурі.
- Іміпрамін — антидепресант, який розслабляє сечовий міхур, а м’язи шийки міхура і гладкі м’язи скорочуються, запобігаючи витокам. Через седативний ефект іміпрамін призначають переважно на ніч для жінок із поєднаними формами нетримання (стресове та ургентне).
- Ботулотоксин типу А (ботокс) ін’єкційно вводять у м’яз сечового міхура при гіперактивності, якщо інші препарати не дали результату.
Медичні пристрої
У деяких випадках допомогає механічний пристрій:
- Вставка в уретру — це невеликий одноразовий пристрій, подібний до тампона, який вводять у уретру перед активністю (наприклад, тенісом), щоб попередити витікання. Перед сечовипусканням пристрій виймається.
- Пессарій діє схожим чином, але призначений для жінок із пролапсом матки – це жорстке кільце, яке носять цілий день, аби запобігти тиску міхура на уретру.
- Електричні стимулятори нервів різних видів використовують для лікування як стресового, так і ургентного нетримання, впливаючи струмом на нерви сечового міхура, але результати подібні до ефекту неінвазивних вправ.
Хірургічне втручання
Якщо інші методи не приносять покращень, може бути рекомендовано операцію. Один із варіантів — імплантація сітки під шийку сечового міхура для зменшення тиску на уретру. Інший метод — підняття шийки міхура хірургічним шляхом. Третій варіант — імплантація штучного сфінктера, який регулює відтік сечі з сечового міхура в уретру.
Багато жінок позбавляються нетримання без операції чи ліків, зміцнюючи м’язи тазового дна й змінюючи спосіб життя на здоровіший. Найпростіший і часто найефективніший спосіб покращити жіноче здоров’я – це невеликі зміни у звичках і щоденна гімнастика.
Як зміцнити м’язи тазового дна?
Перед тим як розпочати тренування тазу, оцініть власну щоденну фізичну активність. Найбільше навантажують тазове дно підняття важких речей, стрибки на батуті, біг, вправи на прес і танці з різкими рухами (зумба тощо). Такі заняття дають надмірне навантаження, ослаблюючи м’язи з часом. Для зміцнення бажано обрати рутинні вправи, що не впливають на м’язи надмірно сильно.
Дослідження показують: вправи для тазових м’язів допомагають усунути нетримання, пролапс матки та витоки сечі. Вони також покращують стан під час вагітності, сприяють легшим пологам і сексуальному задоволенню.
Вправи для тазового дна також відомі як вправи Кегеля. Їх можна виконувати будь-де, без спеціальної підготовки. Спершу визначте, які саме м’язи ви тренуєте. Найбільша складність для новачків — знайти «ті самі» м’язи! Це ті, які напружуються, якщо потрібно затримати газ або утримати сечу під час сечовипускання. Вони оточують уретру та анус.
Вправи виконують у будь-якому положенні, але легше починати лежачи. Напружте м’язи тазового дна і утримуйте 3 секунди. Потім розслабте на 3 секунди. Деякі жінки уявляють, що сидять на кульці (мармурці) й підтягують її всередину піхви, скорочуючи м’язи. Для кращого результату напружуйте саме тазове дно, не залучаючи м’язи живота, сідниць чи стегон. Не забувайте дихати. Повторіть 10 і більше разів щодня. Зазвичай помітне покращення настає за 4–6 тижнів після початку вправ.
Також існують спеціальні пристрої для Кегеля: вагінальні тренажери, вправні кульки, електростимулятори. Якщо маєте питання, проконсультуйтеся з лікаркою або гінекологинею щодо оптимальних рішень особисто для вас.
Корисні зміни у способі життя
Здорове харчування
Збалансоване харчування критично важливе для зміцнення тазового дна та зменшення проявів нетримання. Харчі, багаті на вітамін D (жирна риба, авокадо, устриці, жовток яйця), зміцнюють м’язи й імунітет. У разі надлишкової ваги симптоми нетримання погіршуються через додатковий тиск на таз, міхур і уретру — схуднення значно покращує стан.
Раціон при нетриманні має містити обмежену кількість гострих і кислих продуктів, які подразнюють міхур. Також бажано уникати діуретичних напоїв — алкоголю, кави, міцного чаю, бо вони провокують позив до сечовипускання. Важливо не перестаратись з водою; оптимально пити до 1,5 літра рідини на добу. Збільшуйте кількість тільки за інтенсивного тренування.
Відмова від куріння
Куріння шкодить здоров’ю і погіршує нетримання сечі. Токсини з цигарок погіршують кровообіг, постачання кисню до м’язів, що може слабити м’язи тазового дна. Досить часто у курців з’являється хронічний кашель, який додатково тисне на таз і сечовий міхур.
Лікування закрепів
Вимушене напруження під час випорожнення навантажує тазове дно і погіршує витоки. Оскільки закрепи найчастіше тимчасові, допоможуть овочі, фрукти, бобові і насіння — продукти з високим вмістом клітковини.
Нетримання сечі турбує багатьох жінок, незалежно від віку, але забагато хто терпить мовчки. Якщо у вас є витоки сечі, недостатній контроль міхура чи надто частий позив до туалету — зверніться до лікаря чи лікарки. Ніхто не мусить жити з нетриманням, і часто його симптоми можна усунути, якщо піклуватись про свій організм.
Відстежуйте свій цикл із WomanLog. Завантажуйте WomanLog вже зараз:
